Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року Справа № 903/647/14

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Корсака В.А.- головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.,за участю представників:позивача, відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуВолинського обласного санаторія матері і дитини "Турія"на постановуРівненський апеляційний господарський суд від 01.10.14 р.у справі № 903/647/14 господарського суду Волинської областіза позовомВолинського обласного санаторія матері і дитини "Турія"до проРемонтного житлово-комунального підприємства № 2 стягнення 5 343, 52 грн.

В С Т А Н О В И В:

Волинський обласний санаторій матері і дитини "Турія" звернувся до господарського суду Волинської області з позовом до Ремонтного житлово-комунального підприємства № 2 про стягнення 5 343, 52 грн.

Рішенням господарського суду Волинської області від 27.08.2014 р. по справі № 903/647/14 (суддя Якушева І.О.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 р. (колегія суддів у складі головуючого судді Юрчук М.І., суддів Крейбух О.Г., Демянчук Ю.Г.), у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в процесі розгляду справи Волинський обласний санаторій матері і дитини "Турія" не довів наявності вини відповідача в тому, що плату за оренду землі після передачі незавершеного будівництвом 35-квартирного житлового будинку (фундаменту) по вул. Т. Боровця, 12 у м. Ковелі на баланс РЖКП № 2, позивач продовжував сплачувати через дії відповідача; а також протиправної поведінки відповідача, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та шкодою.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Волинський обласний санаторій матері і дитини "Турія" звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 27.08.2014 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на те, що судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджено всіх доказів та встановлено всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з договором оренди землі від 20.04.2007 р., укладеним на підставі рішення Ковельської міської ради від 22.02.2007 р. №15/9, Ковельською міською радою було надано Волинському обласному санаторію матері і дитини "Турія" в тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку площею 3000 кв.м., розташовану по вул. Г. Боровця, 12 у м. Ковелі, для будівництва 35-квартирного житлового будинку, зі сплатою орендної плати у трьохкратному розмірі земельного податку (додаткова угода від 18.06.2007 р.).

Сторонами договору було підписано акт приймання-передачі земельної ділянки.

Судами встановлено, що рішенням від 24.11.2011 р. №16/30 "Про надання згоди на безоплатну передачу та прийняття майна" Ковельська міська рада надала згоду на прийняття в комунальну власність міста Ковеля із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (з балансу Волинського обласного санаторію матері і дитини "Турія") незавершеного будівництвом 35-квартирного житлового будинку (фундаменту) по вул. Т. Боровця, 12 у м. Ковелі.

Розпорядженням від 22.05.2012 р. № 151 "Про списання з балансу та прийняття на баланс РЖКП №2 основних засобів" Ковельський міський голова зобов'язав начальника ремонтного житлово-комунального підприємства №2 зарахувати на баланс РЖКП №2 незавершений будівництвом 35-квартирний житловий будинок (фундаменти) по вул. Т. Боровця, 12 у м. Ковелі балансовою вартістю 168 000 грн.

Волинський обласний санаторій матері і дитини "Турія" в квітні 2012 р. передав на баланс РЖКП №2 незавершене будівництво 35-квартирного будинку по вул. Г. Боровця, 12, балансовою вартістю 168 000 грн., про що складено акт від 20.04.2012 р.

Відповідно до даного акту об'єкт, що обліковувався на субрахунку 151 "Капітальне будівництво" в квітні 2012 р. було списано з балансу санаторію.

Проте, після передачі об'єкту незавершеного будівництва на баланс Ремонтного житлово-комунального підприємства № 2, Волинський обласний санаторій матері і дитини "Турія" до березня 2013 р. продовжував сплачувати за оренду земельної ділянки, наданої для будівництва житлового будинку.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з квітня 2012 р. по березень 2013 р. Волинським обласним санаторієм матері і дитини "Турія" було сплачено до місцевого бюджету м. Ковеля. 5343,52 грн. плати за оренду земельної ділянки, що підтверджується копіями платіжних доручень № 146 від 17.04.12 р., № 216 від 08.05.2012 р., № 293 від 05.06.12 р., № 402 від 13.07.12 р., № 524 від 14.08.12 р., № 650 від 19.09.12 р., № 752 від 23.10.12 р., № 817 від 12.11.12 р., № 943 від 18.12.12 р., № 17 від 31.01.13 р., № 34 від 20.02.13 р.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до приписів частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з частиною 1, пунктом 4 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: 1) набуття або збереження майна; 2) набуття або збереження за рахунок іншої особи ; 3) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Згідно статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання Волинського обласного санаторія матері і дитини "Турія" щодо плати за оренду землі виникли з договору оренди землі від 20.04.2007 р., укладеного між Ковельською міською радою і Волинським обласним санаторієм матері і дитини "Турія".

Після передачі об'єкта незавершеного будівництва на баланс відповідача правовідносини сторін, які виникли на підставі договору від 20.04.2007 р., не припинилися.

Відповідно до п. 12.3. договору його дія припиняється шляхом розірвання, зокрема, за взаємною згодою сторін.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, договір оренди землі від 20.04.2007 р. було розірвано за взаємною згодою сторін в лютому 2013 року.

Таким чином, оскільки, після передачі об'єкта незавершеного будівництва на баланс відповідача у встановленому законом порядку, не було припинено дію договору оренди землі від 20.04.2007 р., укладеного з попереднім балансоутримувачем, то у відповідача і не виник обов'язок сплачувати за оренду землі.

Судами встановлено, що в акті ревізії фінансово-господарської діяльності Волинського обласного санаторію матері і дитини "Турія" №040-24/13 від 12.08.2013 р., складеному Державною фінансовою інспекцією у Волинській області, в порушення вимог п.4.2. статті 120 Земельного кодексу України , статей 8-1 Закону України "Про оренду землі", при передачі незавершеного будівництвом 35-квартирного житлового будинку, розташованого на орендованій земельній ділянці площею 3000 кв.м., санаторієм "Турія" (орендарем земельної ділянки) своєчасно не було відчужено право на її оренду, що призвело до зайвої сплати орендної плати за період з 01.04.2012 р. по 01.03.2013 р. на суму 5343,54 грн.

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли, на думку колегії суддів, правомірного та вмотивованого висновку, що вини Ремонтного житлово-комунального підприємства № 2 в тому, що позивач продовжував сплачувати плату за оренду землі після передачі незавершеного будівництвом 35-квартирного житлового будинку (фундаменту) по вул. Т. Боровця, 12 у м. Ковелі на баланс РЖКП №2 так само, як і протиправної поведінки відповідача, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та шкодою- доведено не було.

Отже, виходячи з вищевикладеного, зокрема, беручи до уваги відсутність повного складу цивільного правопорушення, що виключає можливість покладення відповідальності у вигляді стягнення збитків, вимога Волинського обласного санаторія матері і дитини "Турія" про стягнення з Ремонтного житлово-комунального підприємства № 2 коштів за утримання відповідного майна, а саме незавершеного будівництвом 35-квартирного житлового будинку (фундаменти) по вул.Т. Боровця, 12, за період з 20.04.2012 р. по 01.03.2014 р. у сумі 5343,52 грн. до задоволення не підлягає.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, судова колегія вважає прийняту у справі постанову апеляційного суду, якою було залишено в силі рішення суду першої інстанції, такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування, не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Волинського обласного санаторія матері і дитини "Турія" залишити без задоволення.

Постанову Рівненський апеляційний господарський суд від 01.10.14 р. у справі № 903/647/14 господарського суду Волинської області залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова